Vladzio (Володимир Семчук): виставка живопису «Парейдолія»

Нещодавно відбулася персональна виставка художника Vladzio під назвою «Парейдолія». Це і є яскравим прикладом ро — біт, які йдуть зсередини душі. І сьогодні ми поговоримо з автором, як саме йому вдається писати картини, які глядач може домислити сам

Vladzio:

Мене надихає природа, а особливо Карпати. Я починаю з абстрактних форм, змішуючи фарбу одразу на полотні. Від початку роботи я не знаю, що вийде в кінцевому результаті, але це мене і цікавить та захоплює найбільше. Коли вже розкладено тонально все, я, включивши уяву, шукаю щось цікаве, щоб по силуету нагадувало мені існуючу в природі форму, і уже тоді свідомо підкреслюю її. Чи то хатина, чи людина, чи дерево… Якось так складається, що найчастіше із усього цього виринають пейзажі Карпат. В такому етапі творчості народжуються неймовірні відчуття.

Я захоплююся Карпатами, тому, мабуть, і формуються їхні обриси в моїх полотнах. Хочу в майбутньому створити цілі серії, присвячені рідним просторам цієї місцини. Писати гуцулів у їхніх колоритних костюмах, композиції з предметів побуту. Але все це інтерпретувати по-своєму, не зовсім реалістично. Швидше експресивно, напівабстрактно. Щоб це був цікавий, сучасний живопис, але з енергетикою і автентичністю Карпат і жителів гір.

Популяризувати велич наших предків, їхній безмежний талант, їхню силу духу і прагнення вирізнятися з-поміж інших — це для мене є зараз джерелом натхнення на майбутні полотна.

Я впевнений, що в живописі неважливо прив’язуватися до побаченого. Сліпо копіювати натуру на фотографічному рівні — нецікаво. Головне в картині — це емоції. Негативні чи позитивні — неважливо, важливо, щоб щось торкалося душі людини, щось примусило її відчути те, що хоче передати автор. Колір, композиція, манера виконання повинні бути допоміжною складовою у виділенні головного й узагальненні другорядного.

Люблю недосказаність, містичність, напівабстрактні вирішення в картинах. Я завжди залишаю глядачу місце для роздумів, щоб змусити працювати його уяву. Бо коли вся робота виглядає повністю завершеною, то глядач бачить лише те, що нав’язує йому художник. А якщо автор вміло підведе глядача до істини та залишить йому шанс самостійно домислити щось, то тільки тоді емоції починають проявлятися в повній силі.

Я провокую глядача на підсвідомому рівні додати свого внутрішнього бачення. Тільки тоді людина хоче знову і знову дивитися на картину і бачити щось нове, щось своє. Тоді встановлюється енергетичний обмін між внутрішнім світом художника і глядача.

Підготувала Олена Сукачьова

Instagram: Vladimir_semchuk
Facebook: Volodymyr Semchuk Vladzio
тел. +38 (095) 915-64-70