Гори і любов у Прикарпатті. Проект Лілії Рубан «Мандри країною»

????????????????????????????????????

Ми вже виїхали на зйомки за попередньою домовленістю до Косова та Коломиї. Аж раптом оператор Мар’ян Ботвин каже: «Ось всі їдуть на відпочинок в Карпати і Буковель. А поруч є дуже гідний та недорогий курорт Яблуниця, про який мало хто знає». Тому ми вже в дорозі змінили маршрут, щоб побачити на власні очі цей курорт. Хоча, здавалось, на гірських курортах України ми вже бачили все. Але саме там нас очікували найцікавіші пригоди за всю мандрівку. Та спочатку ми поїхали в ошатну Коломию

Місто Кола

У Коломиї ми одразу заїхали у два храми. Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії — пам’ятка дерев’яної архітектури та діючий храм. Тут молодий священик Андрій показав нам, як було поновлено церкву, познайомив з дітьми-вихованцями. В церкві Святого Йосафата незвичайна дзвіниця з карильйоном. Карильон — це дзвони, сполучені з музичною клавіатурою. Попрямували далі. В старовинній ратуші, яка розташована на центральній площі міста, сьогодні засідає міська рада Коломиї. У 1865 році тут була пожежа. Та невдовзі всі будівлі було реконструйовано, а на ратушу додали балкон по всьому периметру вежі, щоб своєчасно бачити пожежі по всьому місту. В ратуші нас зустрів заступник міського голови Володимир Бойцан, начальник управління культури Коломийської міської ради Уляна Мандрусяк та екскурсовод, науковий співробітник Музею історії міста Мирослава Кочержук. Музей «Писанка» — це споруда у формі яйця, виготовлена повністю з кольорового скла. В його фондах більше 12 тисяч експонатів. Тут є дуже старі писанки, які бездоганно збереглися. Ми бачили писанку, якій 500 років. Є яйця з інших країн, та не лише розписні. В музеї є декоровані курячі яйця, гусячі, страусові і навіть перепелині яйця з фарфору та каменю. Та основне направлення музею — збереження традицій українського писанкарства. Тут розробили метод консервування шкаралупи. Але для цього спочатку писанку потрібно розкрити по центру, дуже обережно постукуючи по найбільш виступаючій зоні по колу. Потім шкаралупа зсередини оброблюється клеєм та укріплюється папером. Половинки шкаралупи з’єднуються, і відтворюється малюнок. Ми взяли участь у майстер-класі з розпису яєць. В краєзнавчому музеї виставлені вироби Покуття, кераміка Коломиї і ближніх сіл та інше. Експозиція кераміки періодично змінюється, тому що у виставкові зали не вміщують всі скарби зі сховищ. У майстерні заслуженого художника України Мирослава Ясінського бачили цікаві скульптури з дерева. Наступною була керамічна майстерня заслуженого майстра народної творчості Надії Никорович. І тут я під керівництвом майстра спробувала себе в гончарстві. Наостанок нас привезли в шикарний ресторан «Трембіта» з дуже смачною кухнею. Саме тут ми почули ансамбль «Трембіта».

Курорт Яблуниця

Село Яблуниця — високогірний курорт Карпат на висоті 960 метрів над рівнем моря. Навкруги Карпатський національний природний парк, з усіх боків — гори. В Яблуниці ми познайомились з Марією Санкович. Вона обожнює свій край. Могла нас годинами водити цим чудовим селом. У колибі «Високий перевал» ми бачили справжнє гуцульське весілля. Зустрілись з Василем Івасишиним, темним музикантом, бо він сліпий. У 80 років він грає на всіх гуцульських інструментах. У арт-просторі «Полонина Перці» говорили з мольфаром Миколою, а від коваля Василя отримали в подарунок підкову. Пригощались смачними сирами місцевого виробництва. Здійснили екстремальну поїздку в гори на військових автах. Родина Драпаків на полонині пригощала нас бограчем та гарячим вином. Послухали пісні ансамблю «Яблуневий цвіт».

Місто Косів

У Косові ми одразу звернулись до центру туризму, і з пані Ольгою вирушили дивитись місто. В музеї УПА нас накрив сум і біль за наших співвітчизників, які виборювали свободу. В краєзнавчому музеї багато цінної кераміки, тканин, вовняних ковдр, вишивки та вишиваного одягу, предметів побуту. Директор Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Галина Юрчишин розповіла нам про місцеві ремесла та показала вироби випускників. За нашою традицією ми і в Косові завітали до місцевих майстрів. Любов Рибенчук виробляє ковдри, килими, одяг, шапки, шарфи з вовни. Її бренд «Гушка» зараз дуже популярний не тільки в Україні. Пані Любов здивувала нас своїм ставленням до роботи та до людей. Ще одна чудова майстриня — пані Іванна, гончар у п’ятому поколінні. Душа-жінка. Напоїла нас кавою зі смаколиками та показала весь процес виготовлення глиняного посуду. Звісно, ми також дозволили собі трохи місцевих СПА на «Віллі Медовій». Тут ми не лише купались у гарячих чанах, а й пили смачний чай з місцевим медом. На вечерю заїхали до чуйної пані Олени на її ферму форелі «Хата рибака». Але ж тут таке правило, що свою вечерю спочатку треба зловити. Пані Олена приготувала нам наш улов, пригостила смачним баношем і домашньою горілкою.

Ми повертались додому і відчували, ніби наші пригоди тривали принаймні два тижні. Така величезна, як світ, виявилась ця мандрівка. Стільки чудових знайомств та вражень! Хоча минуло лише три дні.

Фото: Виктор Ковалевский
Instagram: mandry_krainoy