Літня мандрівка Полтавщиною з Лілією Рубан

Наша подорож Полтавщиною була повільною та легкою. Та деякі несподіванки все ж додали цікаві акценти. Звісно, багато цікавого ми дізнались від наших чудових гідів, проте багато побачили самі. Все ретельно фільмували, щоб показати вам те, що бачили та відчули

Лубни — то від слова «любов»

Лубни — маленьке місто, яке має багату історію і чудову природу. Тут відбувались знакові події для державності України, в центрі яких стояли князі Вишневецькі та Богдан Хмельницький. В міській раді Лубен нас зустріла пані Віта Коваленко, начальник відділу інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю виконавчого комітету міської ради. Ця чудова жінка закохана в Лубни і намагається всім гостям міста та його мешканцям передати своє ставлення. Нещодавно місцева рада створила екскурсію «Лубни — то від слова «любов». Пані Віта відвела нас до Лубенського краєзнавчого музею. Науковий працівник музею Тетяна Сафронова зробила нам екскурсію по експозиціях, де історія цієї місцевості представлена з епохи палеоліту та до наших днів. В музеї є реконструкції костюмів різних епох, світлини, багато місцевих археологічних знахідок. Особлива увага приділена часу правління князя Вишневецького, який опікувався містом та сусідніми поселеннями. Потім ми поїхали по цікавих місцях Лубен на Лису гору, з якої відкривається неймовірний краєвид. Замкова гора — це місце, де стояв замок князя Вишневецького. Замок було зруйновано козаками Хмельницького, але зараз це центр культурного життя міста. Тут знаходиться пам’ятний знак, що свідчить про здобуття в 1591 році містом Лубни Магдебурзького права. Ми побачили Мгарський монастир, що колись був заснований на землях князів Вишневецьких зокрема і на гроші Івана Мазепи. Монастир оздоблений в стилі українського бароко. Всі роки з часів заснування монастир затребуваний. Звідси за радянських часів вивезли до Харкова мощі святого Афанасія, та зараз тут залишилось місце, де він щодня молився. Відвідавши монастир, я наче оновилась. В Музеї мистецтв побачили багато традиційної полтавської вишивки. Познайомились з майстринями-вишивальницями, зокрема з пані Галиною, що подарувала мені вишитий власноруч рушник.

Чудовий Миргород

У Миргороді нас зустрів справжній Гоголь, Микола Іванович, який повів до свого пам’ятника в центрі міста. А потім показав всіх гоголівських героїв, фігури яких розташовані у парку, весь час жартував та розповів багато цікавого про своє місто.

Миргород засновано в XII-XIII столітті, а вже понад сто років він відомий як бальнеологічний курорт. Цілющі властивості «Миргородської» було визнано не одразу. Тут шукали джерело питної води для міста і натрапили на солонувату з неприємним запахом воду. Минуло кілька років, перш ніж тут з’явилась перша водолікарня, зображення якої є на етикетці пляшок з «Миргородською». Потім завітали до Народного музею міста Миргород. Гордість музею — кімната лікаря Івана Андрійовича Зубковського, з ініціативи якого тут з’явилась знаменита миргородська вода. Саме він започаткував пошуки питної води, а потім визнав знайдену воду лікувальною. Керівник музею показав виставкову залу та свої картини. Познайомив нас з Любов’ю Михайлівною Тараненко, яка робить унікальні прикраси з бісеру за українськими традиціями. Справжні українські гердани приміряла і я. Наш незмінний гід Микола Іванович в образі Гоголя повів нас далі і показав пам’ятний знак будинку, де народився Панас Мирний. Аж раптом я зустріла свого друга, Сашу Марка, відомого конферансьє, який родом з Миргорода. Ми прогулялись набережною, зайшли до бювету, скуштували цілющу воду і поїхали смакувати найсмачніші страви місцевої кухні.

Несподівана Опішня

В Опішні нас зустрів Анатолій Щербань, доктор культурології, кандидат історичних наук, завідувач кафедри історії, музеєзнавства та пам’яткознавства Харківської державної академії культури. Він організував нам екскурсію та весь час супроводжував. Ось вже сім років у місті Опішня проводиться фестиваль «Борщик у глиняному горщику». Це проект Олени Щербань. В цьому році тут представили рецепти борщів з усієї України, 70 видів нашої улюбленої страви. Національний музей-заповідник українського гончарства нам показувала знавець місцевої кераміки Світлана. В Музеї мистецької родини Кричевських нам провели екскурсію і в будівлі, і на вулиці біля ставка. Тут ми побачили неймовірні витвори з глини з початку Трипільської культури. Анатолій запропонував поїхати до найстарішого в Україні майстра-гончара, що й досі працює, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка — Василя Омеляненка, йому 95 років. Але коли ми приїхали, він відмовив нам і не зголосився зніматись. Тож ми вирішили заїхати на Лису гору та обговорити подальші плани. Яка ж тут виявилась краса, все місто видно! І знов у дорогу, по заново затвердженому маршруту. На вході до Свято-Троїцької церкви ми зустріли балерину, кандидата мистецтвознавства Марину Погребняк. Познайомились тут зі священиком Володимиром, що тут служить. Натхнення на подальші плани зйомок знов прийшло у місці з чудовим краєвидом. Ми попрямували в етнопоселення «Старий Хутір». Тут є справжні українські хатки, яким більше 100 років. Хазяїн садиби Олександр Куденець смачно нас пригощав і показав свої володіння. Я дуже вдячна Анатолію, нашому гіду по Опішні. Завдяки його небайдужості та знанням ми побачили та відчули місцевий колорит і відзняли цікаві сюжети одразу для двох проектів: «Мандри країною» та «Гастротур».

Звісно, Полтавщина колоритна та гостинна, і саме маленькі міста є її візитівкою. Опішня, Лубни, Миргород та інші історично значущі міста і зараз є культурними осередками та дуже цікавими туристичними локаціями.

Фото: Віктор Ковалевський
Instagram: mandry_krainoy