Майже вічне місто Кам’янець-Подільський «Мандри країною» з Лілією Рубан

Є міста, де тисячолітня історія оточує та ні на хвилину не лишає. Таким є місто Кам’янець-Подільський, де ми отримали надзвичайні враження від поєднання аутентичної архітектури та природних ландшафтів. Вперше Кам’янець-Подільський згадується в литовському літописі у 1360 році

Хранителі історії

Кам’янець побував у складі Великого князівства Литовського, Королівства Польського, Османської імперії, Російської імперії. У 1919 ро ці Кам’янець-Подільський став столицею Української Народної Рес публіки. Все це залишило по собі багато цікавих речей, які можна побачити в місті. Ринок на площі — серце багатьох старих міст. Тому одразу по приїзді ми попрямували на ринок і там запитали у людей, що нам подивитись в Кам’янці-По дільському. Та все ж за традицією «Мандрів країною» звернулись до фахівця. Нашим першим гідом став Вадим Стецюк, кандидат наук, науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-за повідника. Він одразу звернув нашу увагу на найстарішу ратушу України, яку навіть не можуть точно датувати. Ми пішли до музею на виставку «Корони світу». Деякі корони тут оригінальні, а деякі є копіями. По них можна вивчати світову історію та культуру. Поруч з коронами Музей грошей, де є два зали та 19 вітрин. Тут не лише гроші, а й елементи побуту. Наталія Варчук, молодший науковий співробітник Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, докладно розповіла нам про експонати. Ми навіть по ба чили справжні гроші УНР, які ввів в обіг Михайло Грушевський.

Старий центр

Шукати історичні пам’ятки спеціально тут не доводиться, лише озирайся навкруги та обирай напрям.

Польська брама

Вийшовши з музею, ми попрямували до Польської брами. По суті це є фортеця. Звісно, зараз брама вже не виконує своєї функції: колись це був єдиний прохід до Кам’янця-Подільського, з усіх боків оточений рікою. Я звернула увагу на герб на стіні у вигляді сонця. А пан Вадим розповів про його значення і що він здавна символізує Кам’янець- Подільський. У кожній подорожі «Мандри країною» завжди шукають талановитих людей. Тут ми познайомились з пані Яною Мельниковою, майстринею свічного виробництва та різьблення.

Кушнірська вежа

Башта Стефана Баторія, або Кушнірська вежа, славиться потужними протягами. Це в’їзд до центральної частини міста. На жаль, традиційна забудова тут не збереглася, але архітектурно постарались наблизити споруди до історичного вигляду.

Кафедральний костел Петра і Павла\

Вхід у костел зроблений у вигляді арки, на стіні якої є хрест. Традиційно тут всі загадують бажання, які, кажуть, обов’язково здійснюються. Я загадала теж. Храму принаймні півтисячі років, найпізніша ймовірна дата, якою датується його поява, — 1505 рік. Але мене понад усе здивувала будівля мусульманського храму на території костелу. Виявляється, це пов’язане з часами правління Османської імперії на цих землях. Ми зайшли до костелу і потрапили на службу. У затишному місці двору стоїть пам’ятник Іоану Павлу ІІ.

Каньйон річки Смотрич

З території костелу видно каньйон, що утворений річкою Смотрич. Він петлею оточує все старе місто. Вся краса каньйону у нашому відеосюжеті — з висоти пташиного польоту. Звідси я побачила Георгіївський храм та фортецю, куди вирішили скоріше завітати. На жаль, храм виявився зачиненим.

Прогулянка на шляху до фортеці

Оксана Заремба, екскурсовод Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника, показала нам центральний парк. Містяни шанують білих та чорних лебедів, що живуть тут. Я зголодніла, та пані Оксана одразу запропонувала завітати до «Подільської ресторації «Франт» зі смачною кухнею Поділля.

Кам’янець-Подільська фортеця

Фортеця у Кам’янець-Подільському внесена до переліку пам’ятників світової спадщини ЮНЕСКО, є одним з семи чудес України. Я дивилась на фортецю здалеку, та вона мені здавалась величним кораблем. З самої фортеці відкриваються неймовірні краєвиди. Площа фортеці — 1,5 га. На її території по колу розташовані 13 башт, що пов’язані між собою коридорами всередині фортечних стін. Історія багатьох століть, протягом яких фортеця переходила до різних правителів, відбилась на її стінах. Ми завітали до однієї з найновіших башт замку — Східної, що була збудована у 1544 році. Вона п’ятигранна в основі, висота стін — 15 метрів. Всередині башти є колодязь глибиною 41 метр з великим колесом, в якому потрібно було ходити, щоб піднімалася вода на поверхню. На стіні найвищої, Папської, башти є пам’ятний знак про те, що тут в заточенні знаходився Устим Кармалюк. На першому поверсі башти діє гон чарна майстерня, де працює Олег Храпан, майстер народного мистецтва України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Тут я майже сама місила глину, а потім з допомогою пана Олега на гончарному крузі формувала чашку. Лянцкоронська вежа особлива своїм кам’яним коридором всередині стіни, по якому ми з пані Оксаною піднялись сходами. Тут жили писарі. Ми вже спустились вниз та хотіли прощатись, коли я побачила пекарню з відкритою піччю на подвір’ї. Тут я купила смачний ароматний хліб. А далі у шинку, де гаряча їжа в казанах на відкритому вогні, шашлик, ми скуштували смачний банош. Тож, якщо будете в Кам’янці-Подільському, знайте, що, коли від вражень та свіжого повітря зголоднієте, у фортеці можна смачно поїсти. Ми намагались показати все, що побачили, щоб вам було цікаво. Але відчути атмосферу цього майже вічного міста можливо лише в особистому з ним контакті.

Фото: Віктор Ковалевський
Instagram: mandry_krainoy
Facebook: Мандри Країною з Лілією Рубан
YouTube: Мандри Країною з Лілією Рубан