Славетна Житомирщина: Чуднів і Новоград-Волинський. «Мандри країною» з Лілією Рубан

Україна завжди була в центрі світових подій, що відбилось на стінах будівель та закарбувалось у бруківці її міст. Міста змінювали свій вигляд та назву, руйнувались та зростали знов, тут створювалась історія та складалась сучасність. Саме це ми побачили на Житомирщині у Чуднові та НовоградіВолинському. Та особливий скарб цих місць — небайдужі до своєї справи люди, хранителі історичного спадку

Чуднів

Чудове місто, яке повністю виправдовує свою назву. Нас зустріла Людмила Кучмій, начальник відділу культури, молоді та спорту Чуднівської міської ради, і ми попрямували до міської адміністрації на зустріч з міським головою Віталієм Войтко, який і запропонував подивитись місто разом із фахівцем. Краєзнавець Юрій Гайдаш спрямував нас одразу на центральну площу. Тут був розташований величезний бернардинський монастир, але зараз від нього залишилося одне приміщення, в якому створено костел. Ми побачили пам’ятник Яну Барщевському, класику білоруської літератури, який останні роки життя мешкав у Чуднові. Чуднів протягом кількох століть був осередком визвольних війн, українці чинили опір чужинцям та своїм панам. У 1506 році великий литовський князь Сигізмунд подарував Чуднів князю К. І. Острозькому і дозволив йому збудувати тут замок. Князь жорстоко експлуатував місцеве населення, встановлював великі податки. Тому не дивно, що саме тут відбулися гучні селянські повстання під керівництвом козацтва. Тут у 1660 році було розбите військо Василя Шереметьєва полками гетьмана Станіслава Ревери Потоцького. Мешканці міста брали участь у визвольній війні під керівництвом Богдана Хмельницького. І весь цей буремний час у Чуднові розвивалась культура та ремесла. Наприкінці XVIII століття князь Прот Потоцький відкрив одну з найперших в Україні (тогочасній Польщі) фабрику фаянсу. Ми прийшли до костелу. Це новий храм, побудований на місці зруйнованого. Отець Юстин, настоятель римо-католицького храму Знайдення Хреста Господнього, розповів нам про костел. Прогулюючись містом, ми домовились поїхати в урочище Шабалянка. Тут святкували День захисника України. І я побачила справжніх козаків, які саме в цей день проводили церемонію посвячення у свої ряди нових завзятих воїнів. Зі мною розмовляли Василь Савчук, представник громадської організації «Чуднівське районне козацьке товариство ім. Северина Наливайка», та Леонід Момот, генерал-хорунжий. Тут був і місцевий пісенний ансамбль. Голова міста Віталій Войтко зачитав привітання захисникам, а потім ми побачили церемонію присяги. На місці Замкової площі колись була фортеця, а до місця, де було розташовано замок Острозького, ми під’їхали згодом. Зоя Охман, директор Великокоровинецького краєзнавчого музею, розповіла нам подробиці історії міста та про його славетних мешканців. Пан Юрій показав нам колишній маєток цукрозаводчика Терещенка, який зараз є навчальним закладом. Ми попрощались у мальовничому місці над річкою, на пагорбі, де було городище у давні часи.

Новоград-Волинський (Звягель)

Одразу біля входу в міську адміністрацію нас зустрів мер Новограда-Волинського — Микола Боровець. Колись це місто мало назву Звягель. Крім важливого значення в становленні державності України, місто Новоград-Волинський відоме тим, що тут народилась та 11 років прожила Леся Українка. Нас привітав Олександр Широкопояс, начальник управління культури і туризму, та представив нам пані Аліну Томаш, директора туристичного центру, яка стала нашим гідом. Ми попрямували до краєзнавчого музею та зустрілись там із його директором Оленою Жовтюк. Андрій Петраускас, кандидат історичних наук, археолог інституту НАН України, розповів про свою наукову роботу. Людмила Антошевська, краєзнавиця, показала експозицію вишивки та ткацтва. В’ячеслав Пилипенко, художник, показав нам свої картини та розповів про свою творчість.

Ми почули народну українську пісню, що записана на вінілову платівку та програвалась на старому патефоні. Площа трьох релігій, зараз тут пам’ятник Лесі Українці, сучасний простір для прогулянок. Пані Аліна повела нас до фортеці — серця міста. Ми піднялись на скелю. Тут знаходиться пам’ятник, присвячений твору «Лісова пісня». Навкруги гарні краєвиди та зручний простір для відпочинку. До нас приєднався Віктор Ваховський, член спілки краєзнавців, історик. Він розповів, що раніше Звягель складався з двох городищ.

Ми прийшли до Музею родини Косачів та познайомились із його науковим працівником Тамарою Ржондковською. Пані Тамара розповіла нам, що родина Косачів прожила у Новограді-Волинському 11 років, які були важливими для становлення майбутньої письменниці Лесі Українки. Окремий зал музею присвячений мамі Лесі Українки — Олені Пчілці. Вона досліджувала українську культуру, особливу увагу приділяла вишивці та прищеплювала своїм дітям любов до літератури. Наступна зупинка — маєток пана Мезенцева. Більш близька до наших часів історія — воєнний дот, що діяв за часів Другої світової війни. Ми побачили місце народження Лесі Українки, меморіальний музей.

Віра Римська, директор Літературно-меморіального музею Лесі Українки, стала нашим чудовим гідом по експозиції. Наприкінці знімального дня я була геть виснажена і дуже зголодніла. Та хіба мешканці Новограда-Волинського можуть залишити гостей без частування? Нас пригощали у ресторані «Діброва», господинею якого є Юлія Шуть.

Раджу завітати до цього чудового міста та відвідати зазначені нами локації. Саме так ви зможете відчути плин історії та все багатство нашої культури!

Фото: Віктор Ковалевський — Чуднів
Фото: Ілона Рукобратська — Новоград-Волинський
Instagram: mandry_krainoy
Facebook: Мандри Країною з Лілією Рубан
YouTube: Мандри Країною з Лілією Рубан