Як нас дивували Вороновиця та Тульчин на Вінничині. «Мандри країною» з Лілією Рубан

Зі своїх подорожей я вже зрозуміла, що навіть в маленькому містечку концентрація історичних та культурних пам’яток може бути надзвичайною. Привітних та небайдужих людей я також очікувала тут зустріти. Та кожного разу приємно дивуюсь

Вороновиця

Біля палацу Грохольських — Можайських ми зустрілись з паном Віталієм Волощуком, начальником відділу культури і туризму. Він розповів нам про особняк все — про його особливу архітектуру та господарів і як будівля стала власністю Можайських.

Тут розташовано Музей історії авіації та космонавтики. Науковий працівник Тамара Дмитрівна Савчук показала нам розвиток авіації на експонатах від примітивного літака, сконструйованого самим Можайським, до місяцеходу, апарата космічної ери.

При авіаційному музеї є світлиця відомого музиканта Володимира Перепелюка, кобзаря, учасника хору імені Верьовки.

Мої юні талановиті герої — співаки зі зразкового аматорського фольклорного ансамблю «Викрутаси» Вороновицького центру культури та дозвілля. Їхній керівник — Інна Володимирівна Нікітенко, директор ансамблю — Руслан Анатолійович Монзолевський. Дітки заспівали нам веселу пісеньку, а потім ми ще й затанцювали разом.

З музею ми попрямували до костелу Архангела Михаїла. Це пам’ятка архітектури XVIII століття, про неї ми прослухали розповідь прихожанки цього костелу Анастасії Віталіївни Гойди. Її мати, Юзефа Могилевич, особисто займалась відновленням закинутого костелу: збирала кошти серед місцевих мешканців, їздила до Москви, щоб отримати дозвіл на відновлення. Пані Анастасія показала нам збірку з піснями для церковного хору, фото своїх родичів та місце поховання родини Грохольських — костел є усипальницею.

Ми вирішили відвідати ще одне святе місце — трибанну дерев’яну Михайлівську церкву, якій 270 років, рік будівництва — 1751-й. Про неї нам розповідала Ніна Миколаївна Семикрас.

Після стількох вражень нам захотілось на природу, і ми поїхали на річку Південний Буг біля сіл Довгополівка та Кліщів, де нас зустрічала завідуюча клубом села Довгополівка Олена Задорожна. А пригощали нас тут недалечко — в кав’ярні «Россоха». Ми смачно поїли в компанії пана Віталія Волощука, а потім разом заспівали відому подільську пісню «Подільська величальна», яку виконує народний аматорський вокально-інструментальний ансамбль «Подільські музики».

Ось так біля величної річки Південний Буг ми розпрощались з таки ми чудовими людьми і поїхали до славного міста Тульчин.

У Тульчині

Ранок в новому місті я розпочала смачною кавою в готелі, а потім пішла на зустріч із міським головою Тульчинської громади Весняним Валерієм Михайловичем та заступником голови з питань діяльності виконавчих органів влади Поваляєвою Аллою Анатоліївною. Ми подарували їм наші фірмові подарунки та попрямували до
палацу.

Палацовий комплекс родини Потоцьких — пам’ятка архітектури національного значення (1775-1782 рр.). Тут нас зустрів Вігуржинський Владислав Олександрович, бібліотекар, краєзнавець. Разом з ним ми пройшли до золотої зали, де господарі маєтку, графиня і граф Потоцькі, привітали нас старовинним танцем. У ролі графа — Кайнар Олександр Анатолійович, графині — Лєбєдєва Світлана Валеріанівна. Пан Владислав докладно розповів нам про картини, що є в палаці, про призначення зал та кімнат.

Прогулялись по Keram Art Misto — ГО. Тут головує Грималюк Роман Валерійович, викладач Тульчинського фахового коледжу культури. Він презентував нам виставку разом із Лавренюк Наталією Іллівною та Рижим Василем Степановичем, викладачами Тульчинського фахового коледжу культури.

Познайомились з новим гідом Порожною Анною Василівною, науковою співробітницею Тульчинського краєзнавчого музею. Пані Анна повела нас в «Леонтович Арт-квартал», а потім провела містом. Тульчинська міська рада в 2018-2019 рр. двічі перемогла у конкурсі «Малі міста — великі враження», завдяки чому місто прикрасила алея музичних інструментів, нові концептуальні мурали, було встановлено пам’ятний знак мелодії «Щедрик» та «співочу» лавку М. Д. Леонтовича.

Кафедральний собор Різдва Христового — це колишній домініканський собор та монастир. Келії ченців є пам’ятками архітектури національного значення.

Звісно, ми заїхали і до краєзнавчого музею міста. Директор Тульчинського краєзнавчого музею — Хмелевський Юрій Миколайович, голова літературно-мистецького об’єднання «Оберіг». В музеї підтримують українські культурні традиції та майстрів.

Художниця Славгородська Аліна Василівна, що працює у галузі станкового живопису, показала нам свої картини. Майстриня-вишивальниця Мазур Євдокія Францівна відроджує традиційну подільську ишиванку.

Наступний музей в нашому сюжеті — квартира М. Д. Леонтовича. Це структурний підрозділ Тульчинського краєзнавчого музею. Екскурсію тут нам проводила Лукашенко Світлана Іванівна, заступник директора з наукової роботи. Вона провела нас по всіх залах та показала сосну Леонтовича.

Зайшли до крамниці «Тульчинм’ясо». Головний технолог Алла Анатоліївна порадила нам їхати до села Тиманівка, де пригощають славетною, дуже смачною кашею. Ця каша стала окремим персонажем нашого сюжету. В селі нас зустрів староста Бомбела Руслан Іванович та завідуюча Тиманівськими музеями Вовк Ніна Олександрівна, а також народний фольклорний гурт «Калинове гроно». Гурт працює при Тиманівському сільському будинку культури, його керівник — Бугай Ольга Ананіївна.

У Тиманівці знаходиться славетний палац Д. Шеремет’єва. Тут ми познайомились з Безбахом Олександром Вільямовичем, доглядачем та краєзнавцем.

Та деякі наші пригоди не потрапили в сюжет. Наприкінці відео є невеличкий сюрприз для тих, хто полюбляє лазню.

Фото: Віктор Ковалевський
Instagram: mandry_krainoy
Facebook: Мандри Країною з Лілією Рубан
YouTube: Мандри Країною з Лілією Рубан